Кому цікава еволюція українського мультика?! Культові українські мультики за 15 років

" (1927)

"Казка про соломяного бичка" (1927)

Перший український анімаційний фільм, який зняв В’ячеслав Левандовський – графік та винахідник, учень Нарбута.

Глядачі фільму дивувалися виразності і філігранності технічного виконання паперових фігурок, що чудово відтворювали ілюзію руху. Фільм не зберігся.

"Тук-Тук та його товариш Жук" (1935)

Знятий учнями Левандовського Семеном (Симхою) Гуєцьким та Євгеном Горбачем, це був перший український анімаційний фільм у техніці целулоїдних перекладок.

Історія про пригоди хлопчика на ім’я Ту-Тук і його песика Жука була першою спробою створити серійного персонажа. Фільм відреставровано Центром Довженка.

"Пригоди Перця" (1961)

Фільм, з якого почалося відродження української анімації. Головний режисер цього фільму Іполит Лазарчук – "Папа", як його називали аніматори – був режисером анімації ще у 1930-х та став ініціатором її відновлення у 1960-х.

Мультфільм розповідає про Перця, співробітника журналу, до якого звертаються по допомогу звірі. Ті потерпають від браконьєрів, які не лише влаштовують несанкціоновані полювання, а й забруднюють ліс і рчіку.

"Як козаки куліш варили" (1967)

Цей мультик Володимира Дахна був настільки успішним, що став початком найпопулярнішого українського мальованого серіалу.

Серію було зроблено в мінімалістичному "заґребському" стилі, що виник як реакція на обридлу "диснеївщину".

Готуючися до зйомок, Володимир Дахно та його творча група читали заборонених істориків та вивчали твори таких художників відродження двадцятих, як Георгій Нарбут та Іван Падалка.

"Містерія-буф" (1969)

Перший український анімаційний довгий метр, що так і не вийшов на екрани через заборону цензури.

У його основі – однойменна соціально-побутова п’єса Володимира Маяковського.

У цьому фільмі один з найпопулярніших режисерів київської студії Давид Черкаський поєднав графічну анімацію з грою живих акторів. Цей прийом він пізніше використає в "Острові скарбів".

"Як жінки чоловіків продавали" (1972)

Один з найоригінальніших фільмів Ірини Гурвич, яка працювала в українській анімації ще у 1930-х та була художнім керівником київської студії під час її найбільшого розквіту.

У цій стрічці режисерка запропонувала авторському колективу робити її не "під народне", а самим створювати народне мистецтво.

В основі твору – жартівлива народна пісня "Ой там на товчку, на базарі", яка розповідає про жінок, які вирішили продати остогидлих їм чоловіків.

"Людина і слово" (1973)

Фільм Євгена Сивоконя про вплив на людину слів, який критики вважають одним із найкращих в українській анімації.

Автор не лише зняв чимало знакових фільмів нашої анімації, а й був вчителем багатьох талановитих режисерів від Олександра Татарського та Ігоря Ковальова до Степана Коваля та Анатолія Лавренішина.

"Ниточка та кошеня" (1974)

Історія про безсонну ніч Кошеняти, Вовняних Клубків і Ниточки – чи не найкращий з наших лялькових фільмів.

Його режисерка Валентина Костилєва створила ще багато популярних мультиків, серед яких перший український ляльковий серіал про бегемота Топа та кота Тутті.

"Малює ЕОМ. Азбучна істина" (1975)

Перший мультик зі вставками комп’ютерної анімації, створеної студентом харківського Політеху Євгеном Мамутом, який пізніше отримав "Оскара" за винайдені ним спецефекти для голівудських фільмів.

"Острів скарбів" (1988)

Один з найвідоміших фільмів тандему Черкаський-Сахалтуєв.

Наповнивши стрічку трюками та ґеґами, автори трансформували пригодницький роман Стівенсона у справжній карнавал.

"Енеїда" (1991)

Перший повнометражний мультик доби Незалежності. До стрічки, що знімалася ще в СРСР, художник-постановник Едуард Кирич (до слова, також знакова постать нашої анімації) "протягнув" жовто-блакитний прапор у сцені, де герої їдуть на конях.

Режисер Володимир Дахно переніс до цього фільму весь стиль свого козацького серіалу.

"Клініка" (1993)

Цю стрічку, що була відзначена на престижних міжнародних фестивалях, режисер Олександр Бубнов зняв на студії "Борисфен".

У 1990-х ця студія була одним з найбільших виробників анімаційних фільмів у Європі, а також працювала на Голівуд.

"Йшов трамвай №9" (2002)

Кумедний пластиліновий мультик Степана Коваля, що отримав "Срібного ведмедя" на Берлінському кінофестивалі, був наче ковтком свіжого повітря для української анімації, що поступово помирала внаслідок кризи 1990-х.

Не дивно, що Степан Миколайович певний час був передовим режисером нашої анімації, а 9 березня цього року отримав Шевченківську премію.

"Крамниця співочих пташок" (2014)

Фільм Анатолія Лавренішина, одного з найцікавіших режисерів нового покоління, учня Євгена Сивоконя. Тут 3D -анімація поєднана з новітньою технологією захоплення руху.

"Микита Кожум’яка" (2016)

Перший український повнометражний 3D-фільм студії "Panama Grand Prix".

Віктор Андрієнко, відомий ще з "Острову скарбів" Черкаського та як творець "Шоу Довгоносиків", не лише озвучував персонажів мультику, але й брав участь у постановці анімаційних сцен.

Іван Капітонов, спеціально для УП.Культура

http://life.pravda.com.ua/culture/2017/03/24/223306/

httphttp://life.pravda.com.ua/culture/2017/03/24/223306/://life.pravda.com.ua/culture/2017/03/24/223306/Заголовне фото на сторінці: agencyby/ до Микити Кожум'яки: 15 знакових українських мультиків за 90 років

21 березня... адже кожен день незвичайний))

21 березня - Всесвітній день поезії
   

Найдавніші вірші, за твердженням істориків, були написані ще в 23 столітті до нашої ери. Вони були створені принцесою Ен-Хеду-ана (En-hedu-ana) і знахідка підтверджена артефактами. Принцеса є найбільш раннім автором, відомим по імені, а також першої поетесою. Вона була дочкою засновника Аккадского царства - царя Саргона, і відома своїми шумерськими гімнами.
Відомо, що перші словники рим з’явилися ще в середньовіччі. Цікаво що, наприклад, весь Коран побудований на римах. А перший, хто порівняв щоки юної дівчини з трояндою, був поетом, як одного разу висловився Сальвадор Далі.
У 1999 році на 30 сесії генеральної конференції ЮНЕСКО було вирішено відзначати Всесвітній день поезії 21 березня. Перший Всесвітній день поезії святкувався у Парижі, де знаходиться штаб-квартира ЮНЕСКО.
„Поезія, - говориться в рішенні ЮНЕСКО, - може стати відповіддю на найгостріші і найглибші духовні питання сучасної людини, але для цього необхідно привернути до неї широку суспільну увагу. Крім того, Всесвітній день поезії повинен дати можливість ширше заявити про себе невеликим видавництвам, чиїми зусиллями, в основному, доходить до читачів творчість сучасних поетів, літературним клубам, що відроджують одвічну традицію живого поетичного слова”.
Цей День, вважає ЮНЕСКО, покликаний послугувати створенню у засобах масової інформації позитивного іміджу поезії як справді сучасного мистецтва, відкритого людям.

Сьогодні в Україні і світі також відзначається і Всесвітній день людей з синдромом Дауна.

 

Вперше цей день був проведений у 2006 році, його ініціаторами стали Європейська асоціація Даун-синдром (EDSA) та Всесвітня асоціація Даун-синдром (ІDSA). У грудні 2011 року Генеральна Асамблея ООН оголосила 21 березня Всесвітнім днем людей з синдромом Дауна. Чому саме 21 березня? Тому що день і місяць символічно відображають природу виникнення патології. Березень обраний тому, що синдром Дауна являє собою трисомію (березень – третій місяць року) за 21 хромосомою (тому і 21 березня). Синдром Дауна – це генетична аномалія, якій притаманна додаткова хромосома 21. Люди з синдромом Дауна мають 47 хромосом у каріотипі замість звичних 46. Синдром відомий ще з 1866 року й названий за ім’ям англійського лікаря, який його відкрив і описав, але причини виникнення патології були відкриті вченими-генетиками лише у ХХ столітті. Синдром Дауна розповсюджений в усіх регіонах світу і часто призводить до змін моторики, фізичних характеристик і здоров’я людини. Життєво важливе значення для розвитку таких хворих має доступ до медичного обслуговування, програмам раннього втручання та інклюзивної освіти, а також проведення відповідних досліджень. Попри те, що діти з синдромом Дауна розвиваються дещо повільніше, ніж звичайні, пізніше починають ходити і розмовляти – вони здатні до навчання, багато з них може освоїти професію, досягти оптимальної якості життя і опікуватися собою без зайвої допомоги. Людина з синдромом Дауна може здобути вищу освіту, влаштуватися на роботу, мати сім’ю. Сьогодні в світі народжується від трьох до п’яти тисяч дітей з синдромом, в Україні – близько 400. Таких малюків називають ще дітьми Сонця, але проблеми, з якими стикаються вони та їхні батьки, зовсім не сонячні. Якщо в Англії 80 відсотків всіх дітей із синдромом Дауна навчаються разом із іншими школярами, то в Україні таких набереться ледве відсоток. Проблемою для цих діток є і відвідування дитячого садка, громадських, культурних закладів. Зазвичай українці з синдромом Дауна майже приречені на ізоляцію і асоціальність. Лише останнім часом, завдяки титанічним зусиллям батькам дітей з синдромом Дауна, що об’єднуються для вирішення спільних проблем та волонтерам, ситуація трохи зрушила з мертвої точки. Цього року відзначається 12-та річниця Всесвітнього дня людей із синдромом Дауна. Його гасло – «Мій голос, моє співтовариство».

   Разом з тим, сьогодні Міжнародний день лісів. Відзначається щороку 21 березня з ініціативи 23-ї Генеральної Асамблеї Європейської конфедерації сільського господарства за підтримки Всесвітньої продовольчої програми ООН. Міжнародний день лісів має на меті донести до кожного інформацію про те, яким чином ліси і дерева захищають нас і що вони власне нам дають. 31 відсоток поверхні Землі вкрито лісами. Ліси – це не тільки краса і велич, найбільш біологічно розмаїта екосистема суші. Їхніми найважливішими функціями в біосфері є зв’язування вуглекислого газу, утворення біотопів, придатних для життя багатьох видів тварин, рослин та грибів, регулювання гідрологічного режиму, розвиток та підтримка ґрунтів. Вони є джерелом доходів для 1,6 млрд. мешканців планети, включно з понад 2 тисячами корінних етносів і народностей. Ліси – це також житло, робота і безпека для населення, чия доля, так чи інакше, з ними пов’язана. Але, попри це, глобальна вирубка лісів продовжує набирати обертів і прогресує катастрофічними темпами. Щороку на нашій планеті вирубується по 13 мільйонів гектарів лісу. Тема цьогорічного Дня лісів – «Ліси і енергія». Глобальний енергетичний потенціал лісів майже в 10 разів перевищує щорічний об’єм світового споживання первинних енергоресурсів. Тому їх можна розглядати в якості перспективного джерела відновлювальної енергії. Основним джерелом енергії в світі є не сонце, вітер і вода, а деревина, частка якої складає близько 40 відсотків поточного глобального об’єму виробництва відновлювальної енергії.

Джерело: 
                 

https://www.ukrinform.ua/rubric-society/2196480-21-berezna-pamatni-dati.html
http://www.dilovamova.com/index.php?page=10&holiday=50

Маловідомі факти про Т. Г. Шевченка

Про життя і творчість Тараса Шевченка написано вже безліч книг і публікацій. У цій публікації зібрані найменш відомі факти. Перевірте себе, наскільки добре ви знаєте Кобзаря?

Рекордна кількість пам’ятників

1384 пам’ятники Кобзареві встановлено на території від Бразилії до Китаю. Це друге місце за кількістю пам’ятників одній особі. Найбільше на Землі, вважають дослідники, існує монументів Ісусу Христу. Щоправда, є версія, за якою другим за кількістю пам’ятників вважають Володимира Леніна. Але останнім часом, принаймні, в Україні їхня кількість значно зменшилася.

Більшість монументів Шевченку розташовані на території України — 1256, зате майже півтори сотні розмістились у 35 країнах.

На фото: пам’ятник Шевченку у Вашингтоні

Мікромініатюрний "Кобзар"

На фото: мініатюрна книга, вгорі для порівняння – макове зерня. Збільшено в 700 разів

Український майстер Микола Сядристий створив найменшу у світі книжку "Кобзар", розміром трохи більше половини квадратного міліметра. Це майже у 19 разів менше від найменшої японської книги. Сторінки настільки тонкі, що перегортати їх можна лише кінчиком загостреного волоска. Зшито книгу павутинкою, а обкладинка зроблена з пелюстки безсмертника.

Шевченко прикрашає придністровські гроші

У 1995 році на території невизнаної Придністровської Молдавської Республіки була введена банкнота у 50 тисяч рублів. На лицьовій стороні – портрет українського гетьмана Богдана Хмельницького, а на звороті – пам’ятник Тарасу Шевченку перед будівлею університету в Тирасполі.

У 2002 році ці гроші надрукували з новим дизайном. Так на банкноті у 50 рублів з’явився портрет Тараса Шевченка. Купюра була зеленого кольору. Тому ”зеленими” придністровці називали не долари, а гроші з Шевченком. Остаточний сіро-зелений дизайн купюр з Кобзарем затвердили 2007 року.

Шевченко є на Меркурії

У 1973-1975 роках автоматична станція "Марінер-10" тричі пролітала поблизу Меркурія і вперше провела його фотографування з близької відстані. Було виявлено, що поверхню планети покривають кратери різних розмірів. За правилами Міжнародного астрономічного союзу їх назвали в честь художників, музикантів, письменників і поетів. Таким чином один із 300 кратерів Меркурія отримав ім’я нашого Тараса Григоровича. Діаметр кратера Шевченко – 137 кілометрів.

180 населених пунктів

У 1964 році, коли відзначався 150-річний ювілей Великого Кобзаря, 196 населених пунктів СРСР носили ім’я Шевченка. Нині в Україні 164 населені пункти названі на честь Тараса Шевченка. У Казахстані його ім’я носить Форт-Шевченка, з 1964 по 1991 роки місто Актау мало назву Шевченко. Також назву Шевченко носять 3 села, 4 селища і 8 хуторів в Адигеї, Башкортостані, Краснодарському краї та 8 областях Російської Федерації, і село у Рибницькому районі Придністров'я.

Крім того, на честь Шевченка названі морська затока в Аральському морі та вершина висотою 4 200 м на північному схилі Великого Кавказу, в Боковому хребті. Це ім'я дали їй українські альпіністи, які вперше зійшли на цю вершину Кавказу у 1939 році.

На фото: пік Шевченка

Твори Шевченка перекладені на мову есперанто

Поезію Тараса Шевченка перекладено більш ніж ста мовами світу. Серед них — японська, корейська, арабська і міжнародна мова есперанто. Найбільше перекладів було здійснено російською, німецькою, польською, англійською мовами.

Ще декілька цікавих фактів і версій з досліджень життя митця.

Шевченко був модником

Образ Шевченка часто малюють у вигляді такого собі вусатого чолов’яги у шапці і свиті. Дослідники біографії митця не погоджуються з таким однобоким трактуванням його постаті. Так, Шевченко був у душі демократ, і не любив надмірної пишності. Втім, під час життя у Петербурзі, коли він став модним портретистом і почав заробляти добрі гроші, Шевченко одягався досить модно. Зокрема, у своєму щоденнику він написав про особливе задоволення від придбання гумового плаща-макінтоша, який тоді коштував 100 карбованців. (Для порівняння – працюючи в археологічній комісій Шевченко заробляв 150 карбованців на рік).

Тарас Григорович планував одруження

Про особу 20-річної наймички Ликери Полусмакової, в яку закохався Шевченко на 46 році життя, відомо з біографії поета. Втім, ця дівчина не тільки полонила серце митця, він збирався з нею одружитися. Готувався до весілля, купував посаг, найняв для грубуватої Ликери вчителя, аби "зліпити" з неї дівчину-мрію. Але не судилося. Серед причин розриву називають кілька версій. Перша — що Шевченко застав дівчину в обіймах того-таки вчителя. Інша – що сама Ликера не схотіла їхати з Шевченком до Петербургу, а воліла залишитися у звичній для себе обстановці. Найімовірніше, вважають дослідники, що Кобзар таки зрозумів, що була Ликера жадібною, грубою, неохайною, і погодилась на шлюб з Шевченком тільки з корисливою метою.

У Шевченка міг бути син

Кобзар мав дружні стосунки з українським вченим Михайлом Максимовичем. Під час відвідин його у Москві познайомився з молодою дружиною Михайла – Марією. Жінка обіцяла посприяти у пошуках нареченої для поета. Між ними зав’язалися теплі стосунки, вони багато листувалися. А деякі дослідники припускають, що Тарас Григорович навіть дуже зблизився з Марією Максимович, бо через дев’ять місяців після відвідин поета у неї народився син. До цього дітей у Максимовичів не було. Втім, інші дослідники наполягають, що Шевченко ніколи б не переступив цієї межі, адже був вірним другом.

Джерело: 24 Канал

У Грузії стартує проект «Місто-бібліотека»

До квітня у Тбілісі запрацює проект «Місто-бібліотека», завдяки якому всі охочі зможуть безкоштовно завантажувати електронні книжки прямо на вулиці по всьому місту.

Стенди з надрукованими на них QR-кодами будуть встановлені на вулицях, в садах, парках і станціях метро. Всього по місту розмістять близько 300 таких точок.

agenda.ge

«Місто-бібліотека» стане літературним путівником Тбілісі, який перетворить столицю Грузії у справжню бібліотеку під відкритим небом.

Читайте також: Tbilisi Book Days: ілюстрації Ірану, грузинські видавці й участь України

Реалізація проекту вже почалася з 50 вулиць Тбілісі, які названі в честь грузинських письменників. На них розміщують електронні бібліотеки з творами цих авторів. Потім планують встановити віртуальні бібліотеки в 12 парках і метро.

bulvar.ge

Для доступу до безкоштовної електронної бібліотеки потрібно використовувати додаток Saba Reader.

http://www.chytomo.com/news/u-gruziii-startuye-proekt-misto-biblioteka

Скайп-проект "WebЛіт Портал: з письменниками на зв'язку":))

  Відбулось віртуальне знайомство та водночас і натхненна розмова із українським письменником, журналістом, редактором, видавцем, лауреатом літературної премії "Великий їжак" Валентином Бердтом.
   Автор дитячих творів "Марципан Пломбірович", "Мій друг Юрко Циркуль", "Все починається в 13" розповів про сучасних підлітків, про те, яку роль у його житті та творчості виконує дочка Яна та кіт Марципан, згадав, яким був у свої 13... та відповів на численні запитання дітей. 
  Приємною несподіванкою стало для п. Валентина те, що діти, актори літературного обєднання "Муза", що діє в Центральній дитячій бібліотеці м. Львова, готують інсценівку за його твором "Все починається в 13".
  На завершення нашої розмови, письменник побажав усім присутнім дітям залишатися дітьми у своєму ж дитячому віці, не шукати в собі геніальності, адже у кожному з нас живе геній та просто бути  самими собою!

Довідка: Валентин Бердт (нар. 10 вересня 1967 року) –український письменник, журналіст, редактор, видавець. Літературну творчість розпочинав як поет. Видав збірку верлібрів «Потойбіччя». Вірші та оповідання друкувались у місцевій періодиці, українських часописах «Український засів», «Медіа-поліс» та антології молодої поезії «Початки» («Смолоскип», 1998). Як прозаїк дебютував романом «Останній клієнт». З 2009 року активно працює в дитячій літературі. Лауреат творчих конкурсів «Часопис», «Часопис-2000», «Коронація слова» (2009, 2012), переможець літературної премії «Великий Їжак» (2012).

До речі, а чи пам'ятаєте себе ви у свої дитячі чи підліткові роки???

Ведучі події: Олеся Садовська
                       Оксана Микитин

Фото:             Роман Денис