Цікаві факти про Івана Франка.

Франко у цифрах

Іван Франко прожив неповних 60 років земного життя, з них понад 40 років віддав активній творчій діяльності. У практичному підсумку ці 40 років – це 6 000 творів. Це означає, що кожних два дні з-під пера письменника виходив новий твір, який міг бути віршем чи новелою, або й повістю, романом чи монографією. За час активної творчої діяльності Франка в нього вийшло 220 окремих видань, це означає, що кожного року Франко видавав 5-6 книжок. Серед сучасних письменників таких титанів немає, а колосальна працездатність Франка просто вражає. 

Письменник і вчений володів надзвичайними екстрасенсорними здібностями, був першим українським професійним політиком, а також тримав удома справжній зоопарк.

Про те, хто такий Іван Франко, нагадувати не варто. Постать українського генія, який володів 14-ма мовами і займався десятком різних видів творчої діяльності, повинна бути прикладом щоденного наслідування для кожного. Творча спадщина Франка вражає, а його працездатності дивуються найбільші трудоголіки сучасності. 27 серпня виповнюється рівно 160 років від дня народження

wikipedia.org

Маленький мольфар

Як стверджує Богдан Тихолоз, Іван Франко – це унікальний людський документ, якому немає аналогів не тільки в українській культурі, а й у світовій. Ця його унікальність бере початки ще з дитинства.

wikipedia.org

Малого Франка мама, як відомо, називала Мироном. Існувало вірування, що довгоочікувані діти часто ставали жертвами злих духів. І щоб уберегти своє чадо від цього, його треба називати не на ім’я, яке дали при хрещенні, а домашнім, поганським ім’ям. Ось чому для рідних Івась був малим Мироном. І ось цей малий Мирон володів надзвичайними, як тепер би сказали, екстрасенсорними здібностями.

У селі його називали "лісова душа", адже малий Франко дуже часто блукав у лісі, розмовляв із деревами, пташками. Один із цікавих епізодів цього надзвичайного дитинства, коли малий Мирон дуже тісно спілкувався зі світом духів, Іван Франко навів в автобіографічному оповіданні "Під оборогом", у якому хлопчик – такий собі маленький мольфар – відвів від села грозову хмару.

Дослідники погоджуються, що цей епізод, швидше за все, таки мав місце у дитинстві Франка. Але, як зізнається Богдан Тихолоз, найдивовижнішим у цьому є не те, що малий Мирон був такою собі химерною, навіть трохи дивною дитиною, а те, що він замість того, щоб стати сільським ворожбитом чи чарівником, став одним із провідних європейських інтелектуалів. 

Перший фаховий літератор

Іван Франко став першим українським письменником, який почав заробляти на життя пером. До нього наші літератори здебільшого у літературу бавилися. А якщо й працювали серйозно, то вижити з цього не могли. І, незважаючи на те, що всі звикли вважати Франка бідним-бідним письменником, що мало місце в його біографії, він заробляв доволі непогано.

Вартує подивитися на Франкову садибу, яка колись була на околиці Львова, а тепер розташована в одному з найбільш елітних районів міста біля Стрийського парку. Не всі українські письменники можуть дозволити собі сьогодні такий особняк навіть у кредит, причому Франко, виплачуючи банку позику, ще й утримував жінку і чотирьох дітей. Саме завдяки літературній та журналістській діяльності Франко умів давати раду собі і своїй великій родині.

Забув про весілля через вірш

Шлюб Ольги Хоружинської та Івана Франка став, як казали гості на весіллі, символом єднання Галичини і Наддніпрянщини. Молодята вінчалися далекого 1886 року в Києві. Проте щастю закоханих мало не завадив… вірш. Коли вся весільна процесія вже була готова до церемонії: зібралися дружки, бояри, гості, молода вже одягла фату, нареченого все не було. Кинулися шукати молодого. Франка знайшли в кабінеті батька нареченої. Іван забув про власне весілля, бо знайшов якусь стару книжку і переписував із неї рідкісного вірша. Бібліоманія, якою страждав Франко, мало не поставила під загрозу шлюб письменника. 

wikipedia.org

Діти і тварини

Діти Франка, троє синів – Андрій, Петро і Тарас, а також дочка Ганна, були дуже збитошні. Вони завжди голосно бавилися, постійно вигадували якісь нові каверзи. Наприклад, поливали перехожих водою з балкона або гатили цвяхи в дошки. До цього всього гармидеру додайте справжній зоопарк, який панував в оселі Франків.

Іван Якович працював, а в оселі товклося восьмеро дітей. Десь з-під дивана вилазила черепаха, хатою ходив бузько зі зламаним крилом, а долівкою плигали жаби, яких хлопчаки спіймали для того, щоб нагодувати бузька. А в кутках іще й морські свинки хрумали капусту. І в цьому всьому Франко, тримаючи дітей на руках, навіть якось умудрявся писати свої геніальні твори.

Сам письменник дуже любив тварин. У підвалі свого особняка на вул. Понінського Франко тримав кроликів, але найбільше любив собак, яких у нього було кілька. Франкові собаки манерами не вирізнялися і любили гавкати тоді, коли їм заманеться.

Відомий сусід Франка, Михайло Грушевський, неодноразово скаржився письменнику на його невихованих домашніх улюбленців, які не давали ночами поважному професору ані спати, ані працювати. Часто, як згадує донька поета, їхня оселя нагадувала "звірячу клініку" з покаліченими тваринами, яких Франки підбирали на вулиці і лікували вдома. 

Петро Франко – летун УГА

Варто також згадати, що Франків син Петро, як відомо, був одним із засновників "Пласту", а також одним із перших, хто долучився до руху Українських Січових Стрільців, згодом сотником Легіону УСС. Проте мало хто знає, що Петро Франко також був одним із засновників української військової авіації. Він очолював підрозділ летунів УГА і в цьому питанні був, можна сказати, на передовій, адже тоді авіація була найновішим досягненням прогресу.

wikipedia.org

Що важливо підкреслити, Іван Франко не лише висував і пропонував певні політичні гасла чи ідеї, якими він прислужився національно-визвольному рухові. Він віддав йому найцінніше, що в нього було, – власного сина Петра, який продовжив батьківську справу у боротьбі за Україну цілком практично – у війську.

Рибалка-ас

Він умів працювати, він умів відпочивати. Так можна сказати і про Франка. Більше того, він і тут став першопрохідцем, адже саме його вважають засновником туристичного руху в Галичині. Іван Франко був першим професійним туристом, який не лише сам багато мандрував, а й організовував піші мандрівки Галичиною і Карпатами.

У 1884 році він організував першу українську студентську пішу мандрівку. А один із віршів, який Франко написав з цієї нагоди, став спортивним гімном Галичини. Його сини також активно займалися спортом, зокрема футболом і великим тенісом, про який тоді ще у Львові мало знали.

Але найсправжнісінькою пристрастю Івана Франка була риболовля. Тільки випадала вільна хвилина, Франко брав сіті та їхав кудись за Львів, бо, як жартував поет, у Полтві нічого доброго спіймати не можна було. Франко не любив вудок, а рибу ловив сітями чи ятерами, при чому власного виробництва. У риболовлі Франко був справжнім віртуозом, адже вмів ловити форель голими руками. Також письменник був прихильником "тихого полювання" на гриби, на яких прекрасно розумівся. 

Перший український політик

Сьогодні мало хто пам’ятає, що саме Франко був першим головою першої української політичної партії – Русько-української радикальної партії. І. Франко, очолюючи її, став першим справжнім українським політичним лідером. Не просто громадським діячем, а фаховим політиком.

Також один із маловідомих фактів Франкової політичної діяльності – підтримка феміністичного руху. Він підтримував видання першого українського жіночого альманаху "Перший вінок", який видавали Наталя Кобринська та Олена Пчілка.

Політичний провидець

Франко володів також даром політичного передбачення. Він був одним із перших у цілій Європі, хто передбачив крах ідеології марксизму. Франко у своїх працях, зокрема у трактаті "Що таке поступ?", написав, що Енгельсова народна держава згодом стане справжньою народною тюрмою, як і сталося. А ще, до прикладу, жахливі картини з поеми Мойсей, як мати їсть тіло свого плоду. Багато хто з дослідників стверджує, що в такий спосіб Франко якимось внутрішнім зором передбачив Голодомор. 

"Я вірю в Бога, але не так, як ви усі"

Поширена думка, що Франко був атеїстом. У радянські часи цю тезу підтримували і навіть спеціально для цього фальсифікували твори Франка. Насправді письменник не був атеїстом, адже виріс у побожній родині. Його батько, коваль Яків, який викував хрест на честь скасування панщини і подарував церкві коштовне Євангеліє, був одним із найбільших жертводавців Нагуєвицької церкви.

Дитинство Франка було сповнене селянської релігійності, а от потім він почав шукати свій власний шлях до Бога. Проте його вільнодумство не заважало йому досліджувати Святе Письмо, товаришувати з галицькими священиками та навіть співати при Службі Божій.

Наприкінці життя одній із своїх сучасниць Франко сказав: "Я вірю в Бога, але не так, як ви усі". Франко вірив у Бога, і багато творів свідчать про це, – стверджує Богдан Тихолоз, – але його віра була понадконфесійною. Як і Шевченко, він був глибоко віруючою людиною, проте пройшов свою тернисту дорогу до цієї віри. Як і митрополит Андрей Шептицький, з яким у письменника були приязні взаємини, Франко став Мойсеєм свого народу. 

12 УКРАЇНСЬКИХ ФІЛЬМІВ ВИЙДЕ У ПРОКАТ ДО КІНЦЯ РОКУ!!!

У 2016 році в кінотеатральний прокат вийде 26 українських фільмів. Така кількість наших прем'єр є рекордним за роки Незалежності, пише Cut Insight.

З січня по червень відбулися прем'єри 14 наших фільмів. У липні і серпні їх число не поповнилося жодною стрічкою, але з вересня по грудень вийде ще 12 фільмів у широкий прокат:

29 вересня – «Жива ватра» Остапа Костюка

«Жива ватра» –  мистецький документальний фільм про життя вівчарів українських Карпат та долю традиційного ремесла на фоні сучасних змін, який став підсумком 10-річного дослідження режисером гуцульскої культури.

«Це фільм про людське покликання. Про щоденну працю, без вихідних і права на слабкість. Про гармонійний світ, який ми втратили, прагнучи комфорту, і дитинство, яке ми залишаємо, начепивши на себе ролі дорослих...», –  описує тему фільму режисер пан Костюк.

Як зазначено в релізі, фільм було показано більш ніж на 20 кінофестивалях світу та отримав спеціальний приз журі на Міжнародному фестивалі документального кіно HotDocs– найбільшому північноамериканському форумі неігрового кіно та ряд інших нагород.

Вереснь-жовтень – «Осінні спогади» Алі Фахри Мусаві

Фільм розповідає про українського військового, який закохується у незрячу біженку з Ірану.

Режисер Алі Фахри Мусавіз Ірану, одружений із російськомовною українкою з Новограда-Волинського, живе і працює в Чехії.

«Колись я прочитав слова мого улюбленого письменника Габріеля Гарсіа Маркеса: «Якщо ти закохуєшся — це означає, що ти молодий, якщо ні — ти вже старий!» Я завжди роздумував над ситуацією: що станеться, коли у красиву  дівчину одночасно закохаються двоє чоловіків — літній і молодий? У нашому фільмі все ще складніше — Іма (так звуть героїню) з іншої країни, вона не знає мови. Я люблю подібні історії — драма з нетиповими (а для мене — дуже важливими) взаємостосунками між героями», – сказав Алі Фахри Мусаві.

13 жовтня– «Микита Кожум’яка» Манука Депояна

Український анімафільм для дітей та дорослих, який показали у Каннах.

Анімаційний фільм «Микита Кожум’яка» продовжує історію відомого героя Кирила Кожум’яки, який переміг останнього Змія, тільки головним героєм цієї історії став його 12-річний син Микита, який не володіє надзвичайною фізичною силою батька і тільки завдяки силі характеру повинен перемогти Змія та врятувати світ.

«Це — дивовижна казка із захоплюючим сюжетом і щасливим кінцем, в якій розповідається про щирі почуття, справжню дружбу і про те, що геройство — не у фізичній силі, а у силі духу», — повідомили організатори.

У студії Panama Grand Prixзазначили, що фільм «Микита Кожум’яка» взяв участь у Каннському кінофестивалі та отримав контракти на кінотеатральний показ в 15 країнах світу, зокрема в Англії, Китаї, Японії, Південній Кореї, Польщі, Болгарії, Туреччині та інших.

14 жовтня–«Червоний» Заза Буадзе

«Червоний»є екранізацією однойменного роману Андрія Кокотюхи.

Сюжет картини розповідає про бійців УПА, що опинилися в ГУЛАГу. Один із них – колишній командир УПА Данило Червоний. Йому доведеться пережити важкі каторжні роботи, знущання начальства і протистояння з «чорною мастю». Разом зі своїми побратимами він спробує організувати повстання.

Жовтень– «Чунгул» В’ячеслава і Олександра Альошечкінів

«Чунгул» – новий український містичний трилер в 3D-форматі. Зав'язка історії підігріває інтерес: міський гульвіса Денис затримується у зв'язку із форс-мажорними обставинами у віддаленому від цивілізації селі. Але для того, щоб покинути це місце, йому доведеться заплатити свою ціну місцевому чаклуну. І наскільки високою буде ціна для головного героя, коли дочка чаклуна закохується в нього…

«Чунгул» із давньотюркської мови перекладається як «вир» – місце, з якого важко вибратися. Багатьом людям знайома ситуація, коли вони потрапляють у своєрідну згубну зону комфорту, з якої неможливо вибратися і йти вперед. І вона згодом стає для них таким «чунгулом».

3 листопада– «Бременські розбишаки» Олексія Лук'янчикова

У славному королівстві Бремен править прекрасна Принцеса. Народ Бремена живе у злагоді та добробуті, в ньому немає скривджених і знедолених. Але ця гармонія не може тривати довго. Два придворних міністра захотіли прибрати трон до своїх рук.

Для цього вони перекривають жителям Бремена джерело щастя і благополуччя, а у трагедії звинувачують Принцесу. Без джерела жителям доводиться туго, податки стають непосильним тягарем для них. І всі вони були б приречені, якщо б до них на допомогу не прийшов хоробрий захисник усіх бідних у супроводі своєї незвичайної свити. А щоб врятувати прекрасне королівство від несправедливих правителів, потрібно лише три речі: Прекрасне королівство, несправедливі правителі і той, хто готовий це королівство врятувати.

В ролі рятівників виступить благородний розбійник Трубін Гуд, грабувати цих само висуванців і роздає награбоване бідним. У цьому йому допомагають собака Баскервіль, кіт Зигмунд, ослиця Гретхен і півник Петруччо. Жителі королівства придумують і розповідають дітям легенди про них, обидва міністра в люті і готові віддати будь-які гроші, щоб зловити розбійника, а сам він мріє повернути Королівству колишню славу й процвітання.

Для цього потрібен план… Навіть самий поганий план може спрацювати, якщо додати трішки любові. Трубін Гуд повинен відкрити очі Принцесі на те, що відбувається на її землі.

10 листопада– «Гніздо Горлиці» Тараса Ткаченка

Історія розповідає про українську жінку Дарину, яка вирушила до Італії для того, щоб знайти роботу і прогодувати свою сім'ю в Україні.

Поки вона заробляє гроші за кордоном, її сім'я в Україні поступово розвалюється, а зовсім юна дочка вагітніє від хлопця, який не збирається на ній одружуватися. Крім цього в Італії Дарина зустрічає чоловіка. Між ними починаються любовні стосунки.

Коли Дарина повертається з Італії, виявляється, що вона теж вагітна...

Листопад– «Правило бою» Олексія Шапарева

Це перша в Україні спортивна драма про бокс, за участю зоряного акторського складу. У фільмі знімаються: Олексій Горбунов, Станіслав Боклан, Владислав Никитюк, Дар’я Трегубова, Анатолій Пашинін, Женя Галич, Дмитро Ступка та інші.

Також, одну з ролей у фільмі зіграв український боксер, Олімпійський чемпіон — Олександр Усик, який вже у вересні, в Польщі, боротиметься за титул Чемпіона Світу у важкій вазі, за версією WBO.

Цей фільм розповідає історію перспективного в минулому боксера, Тараса, який разом з друзями заробляє на життя законами вулиць. Хвороба матері змушує героя відправитися на нелегальний тоталізатор з боїв без правил, де він дуже швидко робить кар’єру, але знаходить собі ворога в особі кримінального авторитета Скульского.

Той залишає Тараса без виграшу і ставить під загрозу життя його друзів. Тарас жадає помсти і шукає можливість витягнути друзів з біди.

Дізнавшись, що боксерський клуб Скульского готується до фінального бою головного міського турніру з боксу проти рідного Тарасу клубу, він повертається до боксу щоб допомогти своєму тренерові. Але коли мафія ставить на кін мільйон доларів, правила в боксі закінчуються і починають діяти правила бою!

Осінь – «Жива» Тараса Химича

Фільм розповідає про молоду дівчину Анну Попович, яка рятуючись від переслідувань МГБ, потрапляє в табір УПА.

8 грудня– Моя бабуся Фанні Каплан» Олени Дем'яненко

Фільм розповідає оповитeтаємницею історію життя Фанні Каплан, її замаху на Володимира Леніна і роману з Дмитром Ульяновим.

Головні ролі у фільмі виконали: Катерина Молчанова, Мирослав Слабошпицький, Олексій Девотченко.

22 грудня– «Сторожова застава» Юрія Ковальова

Пригодницький фільм-фентезіза мотивами однойменної книги Володимира Рутківського. Фільм розповідає про сучасного школяра Віктора, який через загадковий портал часу потрапляє у минуле — на тисячу років назад.

Видання відзначає, що в минулому році на широкі екрани вийшло 24 вітчизняні стрічки, в 2014-му - 16 фільмів, а в 2013-му - 12 вітчизняних прем'єр.

На 2017 рік заплановано вихід фільмів «Казка старого мельника» Олександра Ітигілова, «Руслан і Людмила» Олега Маламужа, «Поліна» Оліаса Барко, «Рівень чорного» Валентина Васяновича, «Максим Оса» Івана Сауткіна і «Урсус» Отара Шаматави.