13 грудня - Ворожіння та вечорниці на Андрія

 Тринадцятого грудня - День святого Андрія Первозванного.

 Стародавня християнська легенда каже, що апостол Андрій Первозванний проповідував християнство в самому Царгороді, на побережжях Чорного моря та в околицях нашої столиці - Києва.

 Хоч Андрій Первозванний - християнський святий, але в народній традиції звичаї і обряди в цей день мають дохристиянський характер: угадування майбутньої долі, заклинання, ритуальне кусання "калити".

 В народі ще це свято називають Калита. Воно вважається парубочим святом, оскільки у Андріївську ніч парубкам дозволено бешкетувати і робити різні збитки, а дівчата цієї ночі можуть дізнатись свою долю. Вже кілька днів до того, себто 7 грудня, у свято покровительки дівчат Катерини, починаються молодіжні обряди. Свято Андрія є логічним продовженням молодіжних гулянь, де юнаки і дівчата шукають собі пару для майбутнього подружнього життя. 

 За традиціями наших предків, дівчата та хлопці сходилися до однієї хати ввечері 12-го грудня. Жартували, оповідали цікаві історії та грали в різні ігри, а в ніч з 12-го на 13-е грудня ворожили...

 Колись вечорниці були дуже поширені. На них молодь ближче знайомилася і пару собі вибирала. Було так заведено, що кожне село і навіть вулиця мала „свою" хату для вечорниць. Цікаво й те, що на ті самі вечорниці рідним братам і сестрам не дозволялось ходити - була повага до старших: молодші слухалися своїх старших братів чи сестер. Як тільки звечоріло, дівчата до господині, де мали відбутися вечорниці, приносили хто що мав: сир, масло, яйця, борошно, фрук­ти. Хлопці приносили наливку і цукерки. Господиня ще за дня варила ком­пот із сушених фруктів і картоплю на вареники. Дівчата приходили заздалегідь, щоб допомогти господині приготувати святкову вечерю.

 Після заходу сонця надходили парубки, розсідалися по світлиці і тоді розпочиналося дійство. Починалося все із цікавих історій, які переказували хлопці, поки деякі дівчата з господинею на­кривали святковий стіл. Найдивовижніші оповідки розповідали старші парубки, вставляючи поміж тим всілякі жарти, щоб наймолодші дівчата не заспали, адже треба було 12-ї години ночі дочекатися, щоб наворожити собі свою доленьку... Хлопці і з дівчатами встигали порозважатися і їм збитки зробити для годиться. 

КАЛИТА

 Ця весела гра є основною на Андріївський вечір. Калита - це великий корж із білого борошна, який печуть усі дівчата разом, адже кожна має взяти участь у готуванні калити. Тож місять тісто всі за чергою, від найстаршої дівчини до маймолодшого дівчати.

 Тісто солодке, з медом. Зверху оздоблюють коржа сухими вишнями чи родзинками. Печуть в печі "на сухар" - щоб важко було вкусити. Посередині дірка, куди протягують червону нитку, за яку підвішують калиту до сволока посередині хати. Підвішують високо, щоб парубок міг дістати її зубами, тільки коли добряче підстрибне. До того ж, один кінець нитки довший, аби можна було смикнути за нього - тоді калита підстрибне угору.

 Біля калити стає вартовий - "Пан Калетинський": це повинен бути веселий, жартівливий парубок. Він запрошує "пана Коцюбинського" кусати калиту. Останнім може бути кожен учасник гри. "Пан Коцюбинський" бере коцюбу поміж ноги, ніби сідає верхи на коня, і їде кусати калиту. Завдання Калетинського - розсмішити Коцюбинського, бо тоді не можна кусати калити. А витримавши навіть жарти, дарма підскакуєш, бо Калетинський одразу смикає за нитку.

ПАРУБОЦЬКІ ЗБИТКИ

 У цей вечір, що б хлопці не зробили, то їм все прощали, бо така традиція існує, що на Андрія кожен хлопець „пустує". Чого тільки хлопці не вигадували, щоб дівчатам збитки зробити: біля хати ниткою снують вулицю, по якій з вечорниць дівчата додому повертаються; ставлять опудала (середину гарбуза вичищають, „очі" й „рот" прорізують і в гарбуз свічку засвічену вставляють). Знімають ворота, залишаючи неподалік, щоб бать­ки швидко вранці знайшли, адже дівчата пізно повертаються додому і пізно прокидаються. Навіть шибки у вікнах малювали або папером вікна затуляли, - і це було найсмішніше. В хаті темно, всі сплять, бо думають, що ще ніч...

ЯК ДІВЧАТА ВОРОЖИЛИ

 1. Брали перстень, галузку мірти, ляльку й квітку паперову (квіти виготовляли самі дівчата осінньо-зимовими довгими вечорами із різнокольорового паперу та прикрашали ними ікони та портрети в кімнатах) - і кожну річ під окрему тарілочку клали. Найперше старшій дівчині долю вгадували. Всі за неї пережи­вали, бо хотіли знати, чи вийде скоро заміж, чи ще буде цей рік дівувати. Та дівчина, якій вгадували долю, не мала бачити, як дівчата будуть підкладати під тарілки вищезгадані речі. Як тільки їх розклали, то запрошували дівчину „тарілку" вибирати, щоб свою долю вгадати. Кожна дівчина вибирала лише одну тарілку. Момент вибору був дуже хвилюючим, адже кожна з них вірила: що вибере на свято Андрія, це її й чекає.

Якщо під тарілкою буде перстень - скоро заміж вийде; якщо - квіточка, то ще дівуватиме; якщо мірта, то незабаром її розлука з милим чекає, а коли витягне ляльку, то зраду від коханої людини матиме.

 2. Дівчина знімала свій чобіт та кидала його від себе із заплющеними очима. Кидаючи, не мала права зрушити з місця, бо не збудеться. В який бік чобіт носком упаде, звідти наречений шукатиме.  

 3. Вибігали дівчата на подвір'я, ставали біля плоту та рахували кілки, промовляючи: „Молодець, старець". Останній кілок обов'язково оглядали. Якщо кілок тонень­кий і рівненький, то тій дівчині випаде хлопець молоденький; а коли кривий і товстий, то такий і хлопець буде; а якщо кілок з товстою корою, то суджений буде багатий, грошовитий та з бородою. Це найвеселіша ворожба. Дівчата одна з одної кепкували, жартували... Вірили - не вірили, а все ж трішки хвилювалися, бо всім хотілося заміж за молодого парубка.

 4. Брали чобіт у дівчини, від стіни до порога переставляли і так промовляли: молодець, удовець, буду дівувати, - і як вийде, то таку долю ця дівчина буде мати.

 5. Від стінки п'ятеро дівчат одна перед одною наперед ставали і хто перед порогом стане, та перша вийде заміж, а дівчина за нею -другою буде справляти весілля; за другою - третя і т.д...

 6. На аркушах паперу ім'я хлопців писали, потім перемішували їх, у шапку клали і собі „хлопця вибирали".

 7. Виходили дівчата одна за одною на подвір'я і примовляли:

       О Святий, добрий Андрію,
       Я лишень на Тебе маю надію!
       Дуже хочу знати,
       Звідки нареченого маю виглядати?

 Так промовляла тричі і чекала на гавкіт собаки. З якої сторони пес залає, то з цієї й буде її наречений.

 8. Дівчат посилали по дрова. Вони брали по в'язанці, поверталися назад і тоді їх рахували. Якщо була парна кількість, то бути весіллю.

 9. Також вірили, що можна на дзеркалі свою долю впізнати. Твер­дили, що дзеркало долю віщує, але не кожна дівчина ворожитиме, бо треба бути відважною, не боятися. У тій ворожбі дівчина має бути наодинці, щоб не було в кімнаті ні душі. Треба сісти перед дзеркалом, а з обох боків свічки засві­тити й такі слова говорити:

      Я тебе, дзеркало, питаю,
      З ким я свою долю злучити маю?
      З'єднати з Іванком прошу,
      Бо його в серденьку ношу.

 Тричі треба так казати. Тоді відвернутися від дзеркала та із заплющеними очима знову промовляти:

    Святий Андрію, допоможи,
    Судженого мого покажи!
    Ворожу на свій вінок,
    Прошу захисту від зірок! 

     Дай, Боже, шлюбу дочекати,
     Мене з Іванком звінчати.

 Відтак зразу різко повернутися і на дзеркало подивитися, але не жахнутися. Адже в дзеркалі може не бути обличчя Івана, а незна­йомого пана. Коли за перший раз не вийде, то дівчина повто­рювала ті ж слова тричі, якщо ж нічого не виходило, то повторювала наступного року, - бо це означало, що її доля ще десь блукає.

 10. Коли вже дівчата лягали спати, то так робили, щоб мати змогу в сні свого судженого оглядати: під ліжко ставили миску з водою, а зверху - дощечку (ніби кладку через річку) і так просити:

      О дай же, Боже, молодій мені,
      Щоб приснився мій суджений вві сні.
      І Тебе, Святий Андрію,
      Я прошу, як умію:
      Святий Андрію, допоможи,
      Мене сьогодні не залиши!
      Ой ти, місточок, та не хилися,
      А ти, Іванку, мені приснися.
      Перейди річку - биструю воду,
      Й веди до шлюбу мене, молоду.

 Перш ніж заснути, повторювали ці слова кілька разів.

 11. Щоб знати, яку професію матиме суджений, дівчата ішли на город, розкопували землю, в пригорщі набирали, приносили до світлиці та пильно її розглядали. Якщо знаходили тріску, то майбутній чоловік буде теслею; якщо залізо чи цвях - буде ковалем, якщо скло - склярем. А якщо земля без домішок, то буде хліборобом. Ниточку чи стебло віднайдете, то суджений буде добрим сім'янином; коли пір'я, то буде вчений чоловік; якщо камінчик, то впевнено йтиме до мети; а коли знайдете вуглинку, то буде нещасливий шлюб.

 12. Ворожать ще так: дівчина набирає насіння коноплі, виходить на подвір'я і так промовляє-співає:

      О Святий Андрію,
      Конопельку сію... 
      Добре заволочу,
      Бо заміж вийти хочу...

 А як усе розсіє, то зразу насіннячко збирає, яке розсівала, в світлицю приносила і рахувала. Якщо буде парна кількість зернин, то скоро буде ця дівчина у парі жити. 

 13. Дівчата вибігають на вулицю, зупиняють першого зустрічного та питають у нього ім'я. Вірять, що таке ім'я буде у майбутнього чоловіка.

 14. І досі дівчата на Андрія на підвіконні ставлять у воду гілочку вишні чи яблуні або гілочку бузкову чи черемхову. Коли розквітне до Різдва, то буде ця дівчина щаслива. Кладучи гілочку у воду і приказують:

      Святий Андрію,       Маю на Тебе надію:
      Дай, щоб вишня зацвіла,
      А мою долю на поріг привела.

 15. Дівчата дуже прагнули знати, якого будуть мати чоловіка: багатого чи бідного. Для того брали навмання поліно і його розглядали. Якщо поліно сукувате, то чоловік багатий буде, а якщо - гладеньке, то бідний посватає.

 16. Також випікали коржики - "балабушки". Кожна дівчина свій коржик якось позначала, щоб упізнати. Клали їх на стільчик, а в кімнату собаку впускали. Чий коржик собака з'їсть, ця дівчина швидше за подруг вийде заміж. 

 На Україні побутувало дуже багато найрізноманітніших ворожінь. Ми знаємо лише маленьку часточку ритуалів та обрядів "Андріївських вечорниць" наших предків. Проте і досі "Андріївські вечорниці" - це веселе і колоритне дійство, жарти і сміх, який охоплює не тільки молодь, а і старше покоління. Це збитки, жарти, пустощі, здебільшого хлопців, які дозволяються тільки в Андріївську ніч.

Народні прикмети:

• Якщо до 13 грудня не випаде сніг, зима буде тепла й малосніжна, якщо випаде - холодна й сніжна.
• Якщо тиха вода - хороша зима, шумна - тріщатимуть морози, будуть бурі, заметілі.

Увага! Прем'єра!

Буктрейлер на нову книгу "Видавництва Старого Лева" - Янн Мартель "Життя Пі"

https://www.youtube.com/watch?v=SKUaCX9dro4

У наступних буктрейлерах мультицентру "Флешк@" Центральної дитячої бібліотеки м. Львова може бути втілена ваша book-симпатія. Тож конкурс на new idea's триває...

Надсилайте меседжі - ми зловимо))
м. Львів, вул. Окуневського,3 (тел.: 252-17-46)

e-mail: fleshk2014@yandex.ua

P.S Книга "Життя Пі" чекає на вас.

22 листопада - Міжнародний день синів

Щорічно двадцять другого листопада прийнято відзначати День синів, який також відомий як День сина. Практично кожна людина чула про День матері, День батька. Дані свята є справді важливими. Саме вони підкреслюють, наскільки важливу роль відіграють батьки для своїх дітей.

День синів – це ще одне цінне свято, яке з'явилося не так давно, але при цьому поступово стає розвинутим. Історія свята є незначною і вона не так вже часто фігурує в сучасних засобах масової інформації. До того ж присутні певні розбіжності щодо точної дати свята. Насправді офіційна дата свята відсутня. В даний час прийнято відзначати День синів двадцять другого листопада.

Серед найбільш важливих питань необхідно відзначити, кому ж насправді присвячений День синів. Якщо поміркувати, дане свято присвячене кожному представнику сильної статі. Свято можуть відзначати всі дорослі чоловіки, адже вони є синами. Крім цього, свято є актуальним для сімей, в яких росте син.

Кожна людина, що має відношення до важливого дня, по-особливому відзначають дату. Це обумовлено відсутністю глибокої історії, тому традиції святкування не встигли сформуватися до кінця. У будь-якому випадку навіть привітання матерів синам, в якому відчувається особлива щирість, є воістину зворушливими.

Свято виявляється воістину важливим, якщо вдалося виростити гідного сина, який відправився захищати громадянський обов'язок перед Батьківщиною, служить в армії або в Збройних Силах. Незважаючи на існуючий ризик для життя, ця доля заслуговує особливого захоплення. До того ж мати може переконатися в тому, що на її сина в дійсності можуть покластися не лише близькі люди, але й сторонні люди, які потребують захисту.

Якщо ж у сім'ї син тільки підростає, можна привітати приємними словами, у якому відчувається бажання, щоб життя обов'язково склалася успішно і щасливо. У цьому випадку можна побажати розвитку мужності і гідних рис характеру, незважаючи на численні зовнішні впливи, серед яких не завжди бувають позитивні.

Як відзначити День сина?

Насправді способів відзначити довгоочікуване свято дуже багато. Які варіанти є справді цікавими і важливими?

1. Чаювання. Ви можете приготувати невеликий святковий стіл і зібратися разом. Ви можете приготувати чай і цукерки, печиво, пиріг, салати з другою стравою, закуски... Ви можете насолодитися святковими стравами і поїсти, випити разом, поговорити і поділитися думками. Відмовтеся від звучання телевізора і гучної музики. Навіть, якщо ви проведете за столом всього лише півгодини, таке проведення часу дозволить стати ще ближче.

2. День можна зробити спортивним. Однак цей варіант підійде, якщо мати сина прагне до активного способу життя. У цьому випадку можна пограти у футбол, сходити в басейн або спробувати себе в сімейному змаганні. Проведення часу може виявитися дуже цікавим і насиченим, але при цьому буде присутній можливість оцінити по достоїнству дивовижну користь для здоров'я і фізичної форми. Така спортивна гра, як боулінг, може викликати захоплення у дорослих людей і дітей.

3. При бажанні можна придумати щось своє, але для цього необхідно орієнтуватися на існуючі інтереси. Ви можете відправитися на концерт або прогулянку, поїхати у подорож, відвідати виставку. Незалежно від масштабності заходів, задоволення від проведення часу обов'язково буде відзначено.

Ви можете подумати, як найкраще провести День сина для того, щоб це свято дозволило сім'ї стати більш згуртованими.

Як потрібно правильно виховувати хлопчика?

Процес виховання являє собою складну справу, але ви можете виростити справжнього чоловіка. Головне – це надати допомогу в розвитку кращих рис характеру. Які рекомендації є найбільш важливими для виховання хлопчика, який повинен у майбутньому стати чоловіком? Які риси характеру є найбільш важливими для представника сильної статі?

1. Батько повинен бути справжнім прикладом для свого сина. Перші кілька років життя малюк буде прагнути до матері, але з шести років син починає асоціювати себе зі своїм батьком, тому він буде спостерігати за ним і прагнути наслідувати. Саме в дитячому віці є можливість сформувати уявлення щодо того, яким повинен бути чоловік. Батько, проявляючи турботу про свого сина, повинен уважно стежити за своїми вчинками і навіть сказаними словами.

2. Мама повинна любити сина і прагнути викликати відповідну любов до себе. Брак ласки по відношенню до хлопчиків зазвичай, призводять до серйозних психологічних проблем, які обов'язково будуть проявлятися в сімейному житті. Вияв любові має стати спільним. У деяких ситуаціях мама може проявити жіночу безпорадність, так як саме в цих випадках син почне проявляти турботу і зможе розвивати чоловічі риси характеру. Батько обов'язково повинен піклуватися про матір хлопчика.

3. Потрібно надихати на ініціативу і самостійність, адже інакше буде відчуватися нестача впевненості, нерозвинене почуття гідності. В результаті з'являється ризик стати батьками підкаблучника. Погодьтеся, такий варіант не так вже і радує? Чоловік обов'язково повинен вірити в себе і розуміти, що, як потрібно робити для досягнення успіху.

4. Хлопчик обов'язково повинен розвивати самодисципліну і ставати все більш сильним. Для цього потрібно підтримувати активний спосіб життя і стрімке пізнання світу завдяки фізичній дії. Постарайтеся захистити сина від непотрібних компаній і направити його в спортивну школу для розвитку самодисципліни, фізичної форми.

5. Батьки повинні прагнути навчити сина проявляти стійкість до труднощів і поразок. Це може бути складно навіть для дорослих людей. Незважаючи на це, рекомендується знаходити сили для підтримки і натхнення сина. Якщо малюк навчиться гідно програвати в дитинстві, він обов'язково виявить стійкість до життєвих перешкод.

6. Ви повинні прагнути розвивати відповідальність свого сина. Даний аспект виховання є справді важливим. Справа в тому, що чоловік повинен бути надійним для завоювання поваги інших людей. Відповідальність також призводить до самостійності. Син повинен розуміти, що лише він несе відповідальність за вчинені дії, тому навіть свободою потрібно користуватися обмежено.

7. Чоловік, незважаючи на сильний характер, може відчувати почуття жалю до слабким, хворим і нужденним людям, до вихованців. Будь-які жорстокі прояви і жарти необхідно виключати. Постарайтеся навчити свого сина розуміти, що ж являють собою біль, страждання інших людей і вихованців. Тільки в цьому випадку можна буде пишатися своєю дитиною по-справжньому.

8. Надихайте на активне пізнання навколишнього світу, розвиток інтелекту і творчих здібностей. Хлопчики можуть бути дослідниками, але тільки від батьків залежить, наскільки це збережеться і до чого призведе. Направляйте свого сина, але не обмежуйте його. Він повинен знайти себе в житті.

Міжнародний день синів – це справді приємне і цінне свято для дорослих чоловіків, сімей, де ростуть хлопчики. Нехай цей день принесе гарний настрій і цінність сімейних відносин!

9 листопада – День української писемності та мови

День української писемності та мови – державне свято, яке щороку відзначається в Україні 9 листопада. Встановлене воно було 9 листопада 1997 року Указом Президента № 1241/97 «Про День української писемності та мови» на підтримку «ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливої ролі української мови в консолідації українського суспільства».

За православним календарем — це день вшанування пам’яті преподобного Нестора-літописця — письменника-агіографа, основоположника давньоруської історіографії, першого історика Київської Русі, мислителя, вченого, ченця Києво-Печерського монастиря. Дослідники вважають, що саме з преподобного Нестора-літописця і починається писемна українська мова.

Чернецтво Нестор прийняв у 17-річному віці, пізніше висвячений в сан диякона. Він був книжником з широким історичним світоглядом і великим літературним хистом. Автор двох відомих творів – «Житіє Бориса і Гліба» та «Житіє Феодосія Печерського», складених у кінці ХІ ст. або на початку ХІІ ст.

Всесвітню славу Нестору принесла справа усього його життя – участь у літописанні Київської Русі. Він переробив зведення Никона (1073) та Іоанна (1093), опрацював низку нових усних і письмових джерел, довів розповідь до 1113 року, надав їй літературної форми. Так на початку ХІІ ст. виникла перша редакція «Повісті минулих літ».

Колись цього дня віддавали до школи дітей. Батьки зі школи йшли до церкви та ставили свічку перед образом преподобного, вірячи, що він допоможе дитині вивчитися. І, що головне, вчитися все життя багато, старанно і завжди. Адже «користь від цього є велика», бо «Хто вчиться змолоду – не зазнає на старість голоду».

Традиційно, в День української писемності та мови покладають квіти до пам’ятника Несторові-літописцю, відзначають найкращих популяризаторів українського слова, заохочують видавництва, які випускають літературу українською мовою, проводять регіональні тематичні конкурси тощо.

Наймилозвучніші слова української мови в картинках (фото)

Спільнота СловОпис склала добірку гарних українських слів, які варто вживати кожному українцю.

Давайте використовувати все розмаїття нашої мови, щоб кожного дня відчувати її неповторність!

НАЗАД У ДИТИНСТВО АБО ПІДБІРКА НАЙКРАЩИХ УКРАЇНСЬКИХ МУЛЬТИКІВ

Українська анімація, як і кінематограф, явище не таке вже й дивовижне чи нове. Хіба ви не пам'ятаєте такі шедеври, як "Петрик П'яточкін", "Жив-був пес", "Капітошка" і ще силу-силенних маленьких добрих мультиків для дітлахів та дорослих. На жаль, так само як і сферу кіно, вітчизняні мультики не оминув занепад після 90-их років.

Зараз українські мультиплікатори намагаються відродити вітчизняну анімацію і вивести її на принципово новий рівень. Що ж, побажаємо їм успіху, а самі на хвильку поринемо в дитинство.

Представляємо вам добірку українських мультиків, які зігріють дорослі серця і порадують малечу :)

Безтолковий Вомбат, 1990

Мультик знятий за мотивами однойменної казки австралійської письменниці Рут Парк і розповідає про бідолашного Вомбата, який намагається знайти друзів.
 

Богданчик і барабан, 1992

А ця історія про маленького хлопчиська Богданчика, який приїхав у гості до бабусі та дідуся, і випадково знайшов барабан, тут і починаються пригоди…
 

 

Ведмедик і той, що живе в річці, 1996

Маленький ведмедик йшов збирати квіти, аби подарувати їх мамі на день народження. Аж раптом, проходячи через ріку, він побачив у воді когось загадкового… 

Відчайдушний кіт Васька, 1985

Знайомтесь з котом Ваською, який через свою допитливість заліз на дах, а злізти вже не зміг. Та, як казав його дід, завжди є вихід з будь-якої ситуації! 

Горщик-сміхотун, 1990

А це ще один шедевр, який розповідає про гончара та його особливий горщик, що вмів сміятись. Диво посудина смішила людей по всьому світу, аби ті забували про свої нещастя. Аж якось потрапила до одного козака...   

Дівчинка і зайці, 1985

Розповідається у цьому мультику про маленьку дівчинку, котра підчас прогулянки лісом зустріла двох бідолашних зайчиків. А як малеча рятувала пухнастиків від холоду та хитрої лисиці, дивіться в мультику :)

Дострибни до хмаринки, 1988

Одного разу в Австралії кенгурятко гуляло лісом і почуло плач маленького качконоса. Виявилось, озеро, де жив бідолаха, перетворилось на хмаринку. Отож друзі вирушають на пошуки…

Дощику, дощику, припусти!, 1982

Мультик про малого Громика, якому вже дуже кортіло погриміти, щоби викликати дощик.

 

Жив-був пес, 1982

Легендарний мультик, який, напевно, бачили всі. Але про нього не можливо не згадати в цій добірці ;)

 

Як Петрик П'яточкін слоників рахував, 1984

Ну хто не знає історію про малого бешкетника Петрика П'яточкіна ;) Дивимось і насолоджуємось!

Як козаки у футбол грали, 1970

Одна із серій славнозвісного мультсеріалу "Як козаки…". Радимо переглянути усі частини, не пошкодуєте :)

Кульбаба - товсті щоки, 1971

Розповідь йтиме про бідолашну кульбабку, у якої щічки були надто великими для тонесенької стеблинки.

Капітошка, 1980

Ще один славнозвісний мультик, про який і казати не варто, просто дивимось і насолоджуємось :) А ще не забудьте про другу серію "Капітошка, повертайся!" 

Історія одного поросятка, 1994

Дуже кумедна історія про маленьке порося та його великі пригоди в місті!

Сонячний коровай, 1981

Напевно, найдобріша розповідь про бабусю та коровай, котрий вирішив від неї втекти (не плутати з колобком) :)

Кривенька качечка, 1988

Екранізація однойменної казки про діда і бабу, які одного разу врятували каченя з пастки. Виявилось, що пташка не проста, вміє дівчиною обертатись. Ось і допомагала їм качечка, аж ось одного разу…

Котик та півник, 1991

Мультик зняли за мотивами казки "Котик та півник". У ньому розповідається про довірливого півника, дуже хитру лисичку та ще хитрішого кота!

Котигорошко, 1970

Ну хто не знає казку про славнозвісного Котигорошка? Якщо такі ще є, то мерщій дивитися цей мультик!

Івасик-Телесик, 1989

Ще одна екранізація улюбленої української казочки про хлопчика Івасика-Телечика та хитру Оленку-Зміючку.

Знахідка, 1986

Чарівна розповідь про жителя міста, який дуже любив природу. Якось він поїхав до лісу і знайшов там яйце, яке вирішив "висидіти" в домашніх умовах. Але те, що з нього з'явилось, на пташку ну зовсім не було схоже ;)

Велика Подорож, 1987

Одна із серій надзвичайно доброго і милого мультику про бегемотика Топа та кошенятко Тутті.

Історія про дівчинку, яка наступила на хліб, 1986

Повчальна історія про нахабну дівчинку. Нікого крім себе вона не любила і не шанувала, за що поплатилась.

Козлик та Його Горе, 1976

Мультик знайомить нас з маленьким козликом, в якого сталась біда – луснула його улюблена кулька. А ще з тваринками, які допомогли йому знову посміхнутись.

Нікудишко, 1977

Дуже чуйна історія про солом'яного чоловічка Нікудишка, який врятував сонечко і звірів від холоду.

Три паньки на ярмарку, 1991

Одна з кількох веселих історій про трьох паньків та їхні пригоди.

Черевички

Мультик про пригоди черевичків, які не хотіли сидіти вдома. Пішли вони гуляти лісом, однак ні одній тваринці так і не вдалося їх приборкати.

А тепер кілька сучасних українських мультиків:

Йшов трамвай дев'ятий номер, 2002

Злидні, 2005

П'єса для трьох акторів (мультик для дорослих)

Чарівний горох, 2008

Чого в лісі не буває, 2006

Літачок Ліп, 2000

Жив Собі Чорний Кіт, 2006

Маленький великий пес, 2008

Ось так, будемо сподіватися, українська мультиплікація й надалі радуватиме нас такими веселими і цікавими мультиками. А вам бажаємо гарного перегляду ;)

Трохи математики & психології. ПРАВИЛО 72 ГОДИН, 21 ДНЯ ТА ІНШІ МАГІЧНІ ЧИСЛА)))

“Щоб стати успішним, треба слідувати певним правилам”, – кажуть одні, інші ж запевняють, що все індивідуально і жодні настанови не є панацеєю. Правда в тому, що погодитись можна з обома доводами: є певні правила, ефективність яких перевірена людьми й часом, а вам просто треба “приміряти” їх на собі – комфортно й результативно, тоді користуйтесь на здоров’я, а якщо вам щоразу треба пересилювати себе та й видимих результатів не спостерігаєте – придумуйте власні секрети успіху. Ми ж розповімо вам про ті хвилини-години-дні, які вважаються оптимальними для досягнення хороших результатів у будь-якій справі, для вироблення звички та досягнення успіху.

+ПРАВИЛО 2 ХВИЛИН
ПРАВИЛО 20 ХВИЛИН

• 20 хвилин в день для занять спортом, і ти не будеш турбуватися про своє здоров’я.

• 20 хвилин в день на прибирання будинку, і ти забудеш про безлад.

• 20 хвилин в день для підвищення концентрації, і ти не дізнаєшся, що таке творча криза.

• 20 хвилин в день, щоб вислухати свого партнера, і ти не будеш турбуватися про свої стосунки.

• 20 хвилин в день на слухання себе і ведення особистих записів, і ти забудеш про нестачу ідей.

• 20 хвилин в день для роботи над створенням джерел доходу, і ти не будеш переживати про власний фінансовий добробут.

• 20 хвилин на відпочинок, і ти забудеш про втому.

• 20 хвилин в день читання корисної книги, і ти обов’язково станеш експертом.

ПРАВИЛО 72 ГОДИН
ПРАВИЛО 21 ДНЯ

• Якщо зробити хоча б одну перерву, навіть якщо вона припадає на 20-й день, то звикати прийдеться заново;

• 21 день – це тільки 1 етап, насправді 100% звичка формується за 40 днів безперервного повторення потрібних дій;

• 21 день дає змогу зрозуміти, чи насправді вам потрібні ці навички: якщо регулярні дії не дали результату та не приносять задоволення, тоді це просто “не ваше”.

ПРАВИЛО 10 000 ГОДИН
10 000 ГОДИН – ЦЕ 5 РОКІВ ПОВНОГО РОБОЧОГО ДНЯ АБО 10 РОКІВ РОБОТИ ПО 3 ГОДИНИ НА ДЕНЬ

• Перший концерт, який вважається великим, Моцарт написав у віці 21 року. До цього часу Моцарт складав музику вже близько десяти років.

• Білл Гейтс провів за програмуванням на комп’ютері приблизно 10 000 годин, після чого зміг зробити значний ривок вперед.

• Десять років знадобилось “The Beatles” з дня заснування групи, щоб записати свої найвідоміші альбоми “Sgt. Pepper’s Lonely Hearts Club Band” i “The Beatles” (Білий альбом).

Про ідеальні співвідношення чисел для вашої продуктивності, читайте у дописі: Правило 1-3-5 та інші магічні числа (ч.2)

Порада: те, що можна зробити менше, ніж за дві хвилини, потрібно робити негайно

Як це працює: автором цієї стратегії є Джеймс Кліар, а її користь полягає в тому, що вона допомагає не тільки перестати відкладати справи в довгий ящик, а й маленькими кроками рухатись до мрії.

Здавалося б, що таке 2 хвилини – коротка мить. Проте багато справ і не вимагають більше часу: помити посуд одразу після їжі, викинути сміття, акуратно скласти речі в шафу після прогулянки, відповісти на e-mail тощо.

За цю ж мить ми можемо почати рухатись до мети: жодна мрія, звісно, не здійсниться настільки швидко, проте більша ймовірність продовжити робити те, що ви вже розпочали, ніж те, що ви тільки плануєте зробити.

Порада: займайтесь справою, як мінімум, по 20 хвилин в день, щоб вона принесла вам результати

Як це працює: цей проміжок часу є незначним, а отже навіть для справ, які не приносять вам задоволення, проте є корисними, його можна перетерпіти. Це правило є частиною цілої стратегії, яка має назву “мистецтво маленьких кроків”. Ви можете збільшувати цей проміжок відповідно до ваших актуальних потреб чи ситуації, проте цей мінімум – 20 хвилин, є базовим. Основні “двадцятихвилинки” виглядають наступним чином:

Порада: намагайтесь почати втілювати свої довгострокові ідеї протягом 72 годин (приблизно 3 дні) – це оптимальний час для того, щоб зробити перший крок на шляху до цілі

Як це працює: це правило сформулював німецький бізнес-консультант Бодо Шефер. На його думку, якщо ви не почали реалізовувати свою ідею, протягом 72 годин, після того, як вона виникла у вас, то шанси реалізувати її пізніше дуже мізерні.

Вам не обов’язково протягом 72 годин (трьох днів) виконати все заплановане, проте вам потрібно зробити перший крок, навіть записати цю ідею, деталізувати та перетворити на ціль – вже збільшує шанси, що ви візьметесь за її реалізацію. Адже, коли ви розбиваєте глобальну мету на маленькі кроки – вона виглядає досяжною та не такою лякаюче масштабною.

Наша підсвідомість в даному випадку може як зіграти нам на руку так і створити бар’єри для виконання задуманого. І ця межа якраз і є ці 72 години. Якщо ми рішуче беремося за справу, то програмуємо себе на те, що ця мета є для нас важливою, а отже ми повинні довести її до кінця. Якщо ми не беремось за її реалізацію, починаємо над нею роздумувати, в нас з’являється страх невдачі, засудження чи її примітивності, а це навряд чи додає ентузіазму та рішучості діяти.

Порада: якщо повторювати одну і ту ж дію протягом 21 дня, то вона стає звичкою і виконується автоматично

Як це працює: 21 день – це вам не якісь кілька хвилин – справа серйозніша, а отже варто все робити поступово: як і будь-яку справу, розбийте процес вироблення звички на маленькі етапи – спробуйте протриматись 1 день, два дні, а якщо тиждень повторювати те ж? а два тижні? а там вже легше, бо звично й комфортно.

Чому 21 день? Цей період був експериментально доведений в США: двадцятьом людям видали спеціальні окуляри, які перевертали всі зображення з ніг на голову і вони повинні були носити ці окуляри цілодобово. І саме на 21-й день їхній мозок адаптувався до такого стану речей і сам почав перевертати всі навколишні речі, сприймаючи таке зображення як звичне.

Особливості:

Порада: щоб добитись успіху в будь-якій справі, потрібно втратити на неї 10 000 годин

Як це працює: правило було описане Малькольмом Гладдуелом в його книзі “Генії та аутсайдери” і його твердження полягає в тому, що будь-хто, незалежно від таланту, вміння чи задатків, може стати професіоналом в будь-якій справі, витративши на її освоєння та вдосконалення 10 000 годин.

Як доказ наведемо кілька історій успіху:

Почніть із двох хвилин – з них складаються 10 000 годин на шляху до вашого успіху.

• Перший концерт, який вважається великим, Моцарт написав у віці 21 року. До цього часу Моцарт складав музику вже близько десяти років.
• Білл Гейтс провів за програмуванням на комп’ютері приблизно 10 000 годин, після чого зміг зробити значний ривок вперед.
• Десять років знадобилось “The Beatles” з дня заснування групи, щоб записати свої найвідоміші альбоми “Sgt. Pepper’s Lonely Hearts Club Band” i “The Beatles” (Білий альбом).